відкушувати
ВІДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех.
1. Кусаючи, відокремлювати, відділяти зубами частину від цілого.
Ковтав [Джузеппе] .. дрібненькі рибки і одкушував ноги у молодого спрута (Коцюб., II, 1955, 417);
Вона одкусила нитку зубами і одвернулася від сестри (Л. Укр., III, 1952, 746);
Грому, здається, легше відкусити собі язика, аніж ще раз попросити [баян] (Ю. Янов., IV, 1959, 104).
2. Відокремлювати частину чогось металевого обценьками, щипцями тощо.
Гриньо обценьками відкушував шматочки дроту (Чорн., Пісні.., 1958, 72).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відкушувати — відку́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відкушувати — -ую, -уєш, недок., відкусити, -ушу, -усиш, док., перех. 1》 Кусаючи, відокремлювати, відділяти зубами частину від цілого. 2》 Відокремлювати частину чогось металевого обценьками, щипцями тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкушувати — ВІДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., що. 1. Кусаючи, відокремлювати, відділяти зубами частину від цілого. І якщо хто відкушує курортникам блешні під водою, то це, звісно, “Оксанич”, підкрадеться, льоску [ліску] на зуби: хрусь!... Словник української мови у 20 томах
- відкушувати — ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. Сміючись (солдат із дівчиною) їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Словник синонімів української мови
- відкушувати — Відку́шувати, -шую, -шуєш; відкуси́ти, -кушу́, -ку́сиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відкушувати — Відкушувати, -шую, -єш сов. в. відкусити, -шу, -сиш, гл. Откусывать, откусить. Собака собаці хвоста не одкусить. Ном. № 7954. Словник української мови Грінченка