1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

відчіплювати

Відчі́плювати, -чі́плюю, -чі́плюєш і відчіпля́ти, -чіпля́ю, -чіпля́єш; відчепи́ти, -че́плю, -че́пиш, -че́плять; відче́плений, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчіплювати — відчі́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відчіплювати — -юю, -юєш і відчіпляти, -яю, -яєш, недок., відчепити, -еплю, -епиш; мн. відчеплять; док., перех. Звільняти предмет, який до чогось причеплений або за щось зачеплений чи зачепився. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відчіплювати — ВІДЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, ВІДЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВІДЧЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЧЕПИ́ТИ, еплю́, е́пиш; мн. відче́плять; док., що. Звільняти предмет, який до чогось причеплений або за щось зачеплений чи зачепився. Словник української мови у 20 томах
  4. відчіплювати — ВІДЧЕПИ́ТИ (звільнити предмет, який до чогось причеплений або зачеплений), ВІДШПИЛИ́ТИ, ВІДКРІПИ́ТИ. — Недок.: відчі́плювати, відчіпля́ти, відшпи́лювати, відкрі́плювати, відкріпля́ти. Богун відчепив тим часом шаблю (Я. Словник синонімів української мови
  5. відчіплювати — ВІДЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДЧЕПИ́ТИ, еплю́, е́пиш; мн. відче́плять; док., перех. Звільняти предмет, який до чогось причеплений або за щось зачеплений чи зачепився. Словник української мови в 11 томах