1. Словник української мови у 20 томах

відчіплювати

ВІДЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, ВІДЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВІДЧЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЧЕПИ́ТИ, еплю́, е́пиш; мн. відче́плять; док., що.

Звільняти предмет, який до чогось причеплений або за щось зачеплений чи зачепився.

– Коли дивлюсь, вона одчіплює одну квітку і, піднявши руку, кидає вниз (І. Нечуй-Левицький);

Михайло випрягає коні та відчеплює посторонки (У. Самчук);

Завантажену автомашину відчіплюють, а інша автомашина причіплюється до комбайна (з газ.);

Кинулись до греблі, відчепили мірошників човен (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вагон з попсованою буксою довелося відчепити (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчіплювати — відчі́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відчіплювати — -юю, -юєш і відчіпляти, -яю, -яєш, недок., відчепити, -еплю, -епиш; мн. відчеплять; док., перех. Звільняти предмет, який до чогось причеплений або за щось зачеплений чи зачепився. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відчіплювати — ВІДЧЕПИ́ТИ (звільнити предмет, який до чогось причеплений або зачеплений), ВІДШПИЛИ́ТИ, ВІДКРІПИ́ТИ. — Недок.: відчі́плювати, відчіпля́ти, відшпи́лювати, відкрі́плювати, відкріпля́ти. Богун відчепив тим часом шаблю (Я. Словник синонімів української мови
  4. відчіплювати — Відчі́плювати, -чі́плюю, -чі́плюєш і відчіпля́ти, -чіпля́ю, -чіпля́єш; відчепи́ти, -че́плю, -че́пиш, -че́плять; відче́плений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відчіплювати — ВІДЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДЧЕПИ́ТИ, еплю́, е́пиш; мн. відче́плять; док., перех. Звільняти предмет, який до чогось причеплений або за щось зачеплений чи зачепився. Словник української мови в 11 томах