відчіплюватися

ВІДЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, ВІДЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, рідко ВІДЧЕ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДЧЕПИ́ТИСЯ, еплю́ся, е́пишся; мн. відче́пляться; док.

1. Будучи причепленим до чогось або зачепленим за щось, звільнятися.

Ішла баба дубнячком, зачепилась гапличком: сюди смик, туди смик – одчепися, мій гаплик (Номис);

// Звільнятися від кого-, чого-небудь.

Проїздив гарма-дарма стільки грошей, але мовчить. Краще про це не згадувати, бо після від Насті не відчепишся (У. Самчук).

2. перен., розм. Переставати надокучати, заважати кому-небудь.

Відчепися, чумаче, Відчепися, бурлаче, Відчепись, шалапуте! Бо від тебе дьогтем чути (С. Руданський);

– Лавріне, може, в тебе не вродило? – не відчеплюється лісник (М. Стельмах);

– Відчепіться!.. Чого ви до мене пристали? (А. Шиян);

* Образно. Навіть поблизу розпаленої печі сей упертий мороз відчіплявся від нього лише з одного боку (І. Франко);

– Як гарна, то гарна, – відповів, щоб відчепитися, Клінковштрем (Б. Лепкий);

// Звільнятися від кого-, чого-небудь.

Проїздив гарма-дарма стільки грошей, але мовчить. Краще про це не згадувати, бо після від Насті не відчепишся (У. Самчук).

3. тільки недок. Пас. до відчі́плювати, відчіпля́ти.

Такі вагони, із самостійним керуванням, додавали до поїздів далекого призначення, в дорозі вони відчіплювалися і заходили на потрібні підземні вокзали (М. Трублаїні);

Підземний всюдихід занурюється у глиб землі, несучи з собою певний вантаж. В момент підняття на-гора, на поверхню, вантаж відчіпляється (з наук.-попул. літ.).