1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

вічовий

Вічови́й, -ва́, -ве́

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вічовий — вічови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вічовий — див. вічевий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вічовий — ВІЧОВИ́Й, а́, е́, ВІЧЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до ві́че. Рівночасно з ослабленням тих зв'язків [між громадами] мусив іти й упадок вічевих, вільних порядків у самих громадах (І. Франко); Вночі заволав несамовито вічовий дзвін біля Софії (А. Словник української мови у 20 томах
  4. вічовий — ВІЧОВИ́Й, а, е. Прикм. до ві́че. Велику роль у суспільно-політичному житті окремих князівств продовжували відігравати вічові сходи [зібрання] (Іст. УРСР, І, 1953, 90); А вночі заволав несамовито вічовий дзвін біля Софії (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 53). Словник української мови в 11 томах
  5. вічовий — Вічовий, -а, -е Вѣчевой; общественный. Вічовий, коповий, громадський суд. К. ПС. 24. Словник української мови Грінченка