1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

гайдук

Гайду́к, -ка́; -дуки́, -кі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гайдук — Гайду́к: — панський челядник [II] — прикажчик, панський слуга [44-2;XIX] Ну, адже ж знаєте добре,— докинув Олекса,— що як возите на жупу дрова і дасть вам гайдук квиток, то той квиток сам ще менше варт, ніж сей банкнот... Словник з творів Івана Франка
  2. гайдук — -а, ч., іст. 1》 У 15-19 ст. у південних слов'ян – повстанець-партизан, що боровся проти турецького панування. 2》 Солдат придворної охорони. 3》 Виїзний лакей, слуга в багатому поміщицькому домі; слуга. 4》 Народний танець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гайдук — ГАЙДУ́К, а́, ч. 1. У XV–XIX ст. у південних слов'ян – повстанець-партизан, який боровся проти турецького панування. Він [хевсур] показав нам, із кілочка знявши, Своє національне убрання.., подібне в чомусь І до гуцульської святої ноші, .. Словник української мови у 20 томах
  4. Гайдук — Гайду́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  5. гайдук — гайду́к (угор. hajduk, множ. від hajdu – піхотинець) 1. Учасник збройної антифеодальної боротьби південнослов ’янських народів проти турецьких загарбників (15 – 19 ст.), 2. Слуга у великих магнатів та поміщиків в Угорщині й Польщі у 18 – 19 ст. 3. Український народний танок. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. гайдук — 1. у ХVI-ХVII ст. угорський піхотинець; 2. озброєна людина у магнатському помісті. Універсальний словник-енциклопедія
  7. гайдук — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст. Словник синонімів української мови
  8. гайдук — ГАЙДУ́К, а́, ч., іст. 1. У XV-XIX ст. у південних слов’ян — повстанець-партизан, що боровся проти турецького панування. Перекладаючи і публікуючи народні пісні болгарських гайдуків, він [І. Словник української мови в 11 томах
  9. гайдук — Гайдук, -ка м. Высокорослый служитель; солдатъ надворной стражи. Ой вивійти, отамани, панськії гайдуки. н. п. Ой крикнув царь на свої гайдуки: «Возьміть Байду добре в руки!» Гол. І. 2. 2) Особаго рода танецъ. 3) гайдука садити, ударити. Словник української мови Грінченка