гарчати

Значення в інших словниках

1. гарчати — гарча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. гарчати — -чу, -чиш, недок. 1》 Видавати низькі погрозливі звуки (про тварин). || Звучати низько, погрозливо, ніби ричати. 2》 перен., розм. Сердито бурчати, висловлюючи незадоволення. 3》 перен. Утворювати низькі звуки із скреготом, гуркотом і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гарчати — ГАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати низькі погрозливі звуки (про тварин). – Ти знав, кажу, Рябко, що Пан не буде спати: До чого ж гавкав ти?.. на що ж було гарчати? (П. Гулак-Артемовський); Ліниво гарчали пси на ланцюгах (Н. Словник української мови у 20 томах
4. гарчати — див. говорити; кричати; лаяти Словник синонімів Вусика
5. гарчати — ГОВОРИ́ТИ (передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось), КАЗА́ТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ВИМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ, МО́ВИТИ, МОВЛЯ́ТИ заст., ПОВІДА́ТИ заст., ПРОРІКА́ТИ поет., РЕКТИ́ заст., поет., БА́ЯТИ фольк., ДЕ́ЙКАТИ діал. Словник синонімів української мови
6. гарчати — ГАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати низькі погрозливі звуки (про тварин). — Ти знав, кяжу, Рябко, що Пан не буде спати: До чого ж гавкав ти?.. на що ж було гарчати? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 52); Ліниво гарчали пси на ланцюгах (Рибак, Переясл. Словник української мови в 11 томах
7. гарчати — Гарчати, -чу, -чиш гл. 1) Ворчать. Собака гарчить. Рудч. Ск. І. 18. Чия б гарчала, а твоя б мовчала. Ном. № 3481. 2) = гарикати. Словник української мови Грінченка