говоріння

Значення в інших словниках

1. говоріння — говорі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. говоріння — -я, с. Дія за знач. говорити 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. говоріння — ГОВОРІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. говори́ти 2, 3. – Прикиньте ще карбованця та й запивайте могорич, бо в вас вже од говоріння, мабуть, і в роті посохло (І. Нечуй-Левицький); – Коли чоловік її був хворий, я заборонив їй розмовляти з ним, вона дурманила його своїм говорінням (В. Підмогильний). Словник української мови у 20 томах
4. говоріння — ГОВОРІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. говори́ти 2, 3. — Прикиньте ще карбованця та й запивайте могорич, бо в вас вже од говоріння, мабуть, і в роті посохло (Н.-Лев., III, 1956, 173). Словник української мови в 11 томах
5. говоріння — Говоріння, -ня с. Говореніе, манера говоренія. Словник української мови Грінченка