1. Словник української мови у 20 томах

говоріння

ГОВОРІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. говори́ти 2, 3.

– Прикиньте ще карбованця та й запивайте могорич, бо в вас вже од говоріння, мабуть, і в роті посохло (І. Нечуй-Левицький);

– Коли чоловік її був хворий, я заборонив їй розмовляти з ним, вона дурманила його своїм говорінням (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говоріння — говорі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. говоріння — -я, с. Дія за знач. говорити 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. говоріння — Говорі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. говоріння — ГОВОРІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. говори́ти 2, 3. — Прикиньте ще карбованця та й запивайте могорич, бо в вас вже од говоріння, мабуть, і в роті посохло (Н.-Лев., III, 1956, 173). Словник української мови в 11 томах
  5. говоріння — Говоріння, -ня с. Говореніе, манера говоренія. Словник української мови Грінченка