1. Словник української мови у 20 томах

говорючість

ГОВОРЮ́ЧІСТЬ, чості, ж., розм.

Властивість за знач. говорю́чий.

Ватя тільки й слухала, тільки й чула Леоніда Семеновича. І його веселість, і його говорючість дуже сподобалися їй (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говорючість — говорю́чість іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. говорючість — -чості, ж., рідко. Властивість за знач. говорючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. говорючість — ГОВОРЮ́ЧІСТЬ, чості, ж., рідко. Властивість за знач. говорю́чий. І його веселість, і його говорючість дуже сподобалися їй (Н.-Лев., IV, 1956, 76). Словник української мови в 11 томах