1. Орфографічний словник української мови

говорючість

говорю́чість

іменник жіночого роду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говорючість — -чості, ж., рідко. Властивість за знач. говорючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. говорючість — ГОВОРЮ́ЧІСТЬ, чості, ж., розм. Властивість за знач. говорю́чий. Ватя тільки й слухала, тільки й чула Леоніда Семеновича. І його веселість, і його говорючість дуже сподобалися їй (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  3. говорючість — ГОВОРЮ́ЧІСТЬ, чості, ж., рідко. Властивість за знач. говорю́чий. І його веселість, і його говорючість дуже сподобалися їй (Н.-Лев., IV, 1956, 76). Словник української мови в 11 томах