говорючість
ГОВОРЮ́ЧІСТЬ, чості, ж., рідко. Властивість за знач. говорю́чий.
І його веселість, і його говорючість дуже сподобалися їй (Н.-Лев., IV, 1956, 76).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- говорючість — говорю́чість іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- говорючість — -чості, ж., рідко. Властивість за знач. говорючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- говорючість — ГОВОРЮ́ЧІСТЬ, чості, ж., розм. Властивість за знач. говорю́чий. Ватя тільки й слухала, тільки й чула Леоніда Семеновича. І його веселість, і його говорючість дуже сподобалися їй (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах