говіркий

Значення в інших словниках

1. говіркий — говірки́й прикметник Орфографічний словник української мови
2. говіркий — ГОВІРКИЙ – ГОВІРКОВИЙ Говіркий. Балакучий: говіркий хлопець, говірка бабуся. Говірковий. Який стосується говірки – різновиду загальнонародної мови: говіркова лексика, говіркові елементи, говіркові особливості. Літературне слововживання
3. говіркий — Балакучий, балакливий, гомінливий, гомінкий, лепетливий, д. говірливий, говорючий. Словник синонімів Караванського
4. говіркий — -а, -е. Який любить поговорити, охочий до розмов; балакучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. говіркий — ГОВІРКИ́Й, а́, е́. Який любить поговорити, охочий до розмов; балакучий. Старі люди говіркі (Ганна Барвінок); Говіркий і поважний гість сподобався Матвієві (У. Самчук); Шашло помітив, що навіть завжди говіркий і веселий Шитов стає мовчазним (Ю. Словник української мови у 20 томах
6. говіркий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
7. говіркий — БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
8. говіркий — ГОВІРКИ́Й, а́, е́. Який любить поговорити, охочий до розмов; балакучий. Старі люди говіркі (Барв., Опов.., 1902, 316); Шашло помітив, що навіть завжди говіркий і веселий Шитов стає мовчазним (Збан., Т. Шашло, 1949, 11); *Образно. Словник української мови в 11 томах
9. говіркий — Говіркий, -а, -е Разговорчивый. Зріс на самоті, сам із собою. Не говіркий був. МВ. ІІ. 11. Старі люде говіркі. Г. Барв. 316. Словник української мови Грінченка