говіркий

ГОВІРКИЙ – ГОВІРКОВИЙ

Говіркий. Балакучий: говіркий хлопець, говірка бабуся.

Говірковий. Який стосується говірки – різновиду загальнонародної мови: говіркова лексика, говіркові елементи, говіркові особливості.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говіркий — говірки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. говіркий — Балакучий, балакливий, гомінливий, гомінкий, лепетливий, д. говірливий, говорючий. Словник синонімів Караванського
  3. говіркий — -а, -е. Який любить поговорити, охочий до розмов; балакучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. говіркий — ГОВІРКИ́Й, а́, е́. Який любить поговорити, охочий до розмов; балакучий. Старі люди говіркі (Ганна Барвінок); Говіркий і поважний гість сподобався Матвієві (У. Самчук); Шашло помітив, що навіть завжди говіркий і веселий Шитов стає мовчазним (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. говіркий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  6. говіркий — БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  7. говіркий — Говірки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. говіркий — ГОВІРКИ́Й, а́, е́. Який любить поговорити, охочий до розмов; балакучий. Старі люди говіркі (Барв., Опов.., 1902, 316); Шашло помітив, що навіть завжди говіркий і веселий Шитов стає мовчазним (Збан., Т. Шашло, 1949, 11); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  9. говіркий — Говіркий, -а, -е Разговорчивый. Зріс на самоті, сам із собою. Не говіркий був. МВ. ІІ. 11. Старі люде говіркі. Г. Барв. 316. Словник української мови Грінченка