гнійний

ГНІЙНИЙ – ГНОЙОВИЙ

Гнійний. Який стосується гною як продукту гниття тканини живого організму: гнійні виділення, гнійна виразка, гнійна інфекція, гнійна рана, гнійний запальний процес, гнійний отит, гнійне запалення суглоба.

Гнойовий. Який стосується гною як органічного добрива: гнойова купа, гнойова яма, гнойове господарство, гнойовий жук.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

гнійний — гнійни́й прикметник Орфографічний словник української мови
гнійний — -а, -е. Прикм. до гній 1). Гнійні виділення. || Який гноїться; з гноєм; з якого виділяється гній. Гнійна інфекція — запальний процес різної локалізації і характеру, викликаний гноєтворною мікробною флорою. Великий тлумачний словник сучасної мови
гнійний — ГНІЙНИ́Й, а́, е́, вет., мед. Прикм. до гній 1. Основними симптомами при стрептококовому фарингіті є болі в горлі, підвищення температури тіла, гнійні виділення на мигдаликах і збільшення лімфатичних вузлів (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
гнійний — див. гнилий Словник синонімів Вусика
гнійний — ГНІЙНИ́Й (який гноїться, з гноєм), ГНОЇ́СТИЙ, ГНОЯНИ́Й діал.; КАПРА́ВИЙ (КОПРА́ВИЙ) (про очі). Рану гнійну сукровичну Гоїти треба ножем, Щоб решта лишилась здорова (М. Зеров); Ноги їй вкрилися гноїстими ранами (З. Тулуб); Солоху напала віспа,.. Словник синонімів української мови
гнійний — Гні́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гнійний — ГНІЙНИ́Й, а́, е́. Прикм. до гній 1. Гнійні виділення; //Який гноїться; з гноєм; з якого виділяється гній. Квітки і олію лаванди з давніх-давен застосовують при лікуванні гнійних ран, опіків та ревматизму (Ол. та ефір. культ., 1956, 308). Словник української мови в 11 томах
гнійний — Гнійний, -а, -е 1) Навозный, унавоженный. Гнійне поле. Камен. у. 2) Гнойный. Словник української мови Грінченка