1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

голослівний

Голослі́вний, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голослівний — голослі́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. голослівний — -а, -е. Не підтверджений доказами, фактами; необґрунтований. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голослівний — ГОЛОСЛІ́ВНИЙ, а, е. Не підтверджений доказами, фактами; необґрунтований. – Я можу подати живі приклади, панове, щоб не бути голослівним (Ю. Смолич); – Своїми голослівними твердженнями ви нічого мені не доведете (Ю. Шовкопляс). Словник української мови у 20 томах
  4. голослівний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно... Словник синонімів української мови
  5. голослівний — ГОЛОСЛІ́ВНИЙ, а, е. Не підтверджений доказами, фактами; необгрунтований. — Я можу подати живі приклади, панове, щоб не бути голослівним (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 393); — Своїми голослівними твердженнями ви нічого мені не доведете (Шовк., Інженери, 1956, 185). Словник української мови в 11 томах