голослівний
ГОЛОСЛІ́ВНИЙ, а, е.
Не підтверджений доказами, фактами; необґрунтований.
– Я можу подати живі приклади, панове, щоб не бути голослівним (Ю. Смолич);
– Своїми голослівними твердженнями ви нічого мені не доведете (Ю. Шовкопляс).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голослівний — голослі́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- голослівний — -а, -е. Не підтверджений доказами, фактами; необґрунтований. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голослівний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно... Словник синонімів української мови
- голослівний — Голослі́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- голослівний — ГОЛОСЛІ́ВНИЙ, а, е. Не підтверджений доказами, фактами; необгрунтований. — Я можу подати живі приклади, панове, щоб не бути голослівним (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 393); — Своїми голослівними твердженнями ви нічого мені не доведете (Шовк., Інженери, 1956, 185). Словник української мови в 11 томах