голослівно
ГОЛОСЛІ́ВНО.
Присл. до голослі́вний.
Навіть якщо сам підсудний голослівно визнає за собою провину, її треба ще довести на конкретних матеріалах слідства й судового розгляду (Б. Антоненко-Давидович);
Гриць Духота, вислухавши усі доводи, обурився: все це було голослівно (П. Панч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голослівно — голослі́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- голослівно — Присл. до голослівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голослівно — ГОЛОСЛІ́ВНО. Присл. до голослі́вний. Гриць Духота, вислухавши усі доводи, обурився: все це було голослівно (Панч, І, 1956, 536). Словник української мови в 11 томах