1. Словник української мови в 11 томах

голослівно

ГОЛОСЛІ́ВНО. Присл. до голослі́вний.

Гриць Духота, вислухавши усі доводи, обурився: все це було голослівно (Панч, І, 1956, 536).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голослівно — голослі́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. голослівно — Присл. до голослівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голослівно — ГОЛОСЛІ́ВНО. Присл. до голослі́вний. Навіть якщо сам підсудний голослівно визнає за собою провину, її треба ще довести на конкретних матеріалах слідства й судового розгляду (Б. Антоненко-Давидович); Гриць Духота, вислухавши усі доводи, обурився: все це було голослівно (П. Панч). Словник української мови у 20 томах