голосливий

ГОЛОСЛИ́ВИЙ, а, е.

Те саме, що голоси́стий.

Комарі, мушки, усякі кузки запищали цілими роями, кожне по-своєму, як той голосливий хор: “І... і... і... і...” (С. Васильченко);

Яке мале, а яке голосливе! .. А йди ти [пташко] к чорту з своїм дурним тьохканням! (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me