1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

горобчиха

Горобчи́ха, -хи, -сі; -чи́хи, -чи́х

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горобчиха — горобчи́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. горобчиха — -и, ж., розм. Самка горобця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горобчиха — ГОРОБЧИ́ХА, и, ж., розм. Самка горобця. – Я он скільки горобенят драв і ні разу не бачив, щоб горобчиха або горобець плакали (С. Черкасенко); Все своє життя Чирик прожив безтурботно: їжа сама йшла йому до дзьоба... Словник української мови у 20 томах
  4. горобчиха — ГОРОБЧИ́ХА, и, ж., розм. Самка горобця. Все своє життя Чирик прожив безтурботно: їжа сама йшла йому до дзьоба, а мешкали вони зі своєю горобчихою і виводили горобенят під дахом старої дачі (Збан., Мор. чайка, 1959, 224). Словник української мови в 11 томах
  5. горобчиха — Горобчиха, -хи ж. = горобка. П'ять горобчих, а потирі горобця, — виходе, що одній горобчисі нема пари. Мнж. 86. Словник української мови Грінченка