горобчиха
ГОРОБЧИ́ХА, и, ж., розм. Самка горобця.
Все своє життя Чирик прожив безтурботно: їжа сама йшла йому до дзьоба, а мешкали вони зі своєю горобчихою і виводили горобенят під дахом старої дачі (Збан., Мор. чайка, 1959, 224).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горобчиха — горобчи́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- горобчиха — -и, ж., розм. Самка горобця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горобчиха — ГОРОБЧИ́ХА, и, ж., розм. Самка горобця. – Я он скільки горобенят драв і ні разу не бачив, щоб горобчиха або горобець плакали (С. Черкасенко); Все своє життя Чирик прожив безтурботно: їжа сама йшла йому до дзьоба... Словник української мови у 20 томах
- горобчиха — Горобчи́ха, -хи, -сі; -чи́хи, -чи́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- горобчиха — Горобчиха, -хи ж. = горобка. П'ять горобчих, а потирі горобця, — виходе, що одній горобчисі нема пари. Мнж. 86. Словник української мови Грінченка