1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

городовик

Городови́к, -ка́; -вики́, -кі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. городовик — городови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. городовик — -а, ч. У царській Росії – нижній чин міської поліції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. городовик — див. поліцай Словник чужослів Павло Штепа
  4. городовик — ГОРОДОВИ́К, а́, ч. У царській Росії – нижній чин міської поліції. Знать було, що то непростий поліцай, бо позад нього йшло ще двоє городовиків (А. Кащенко); – Одішлемо її [дівчину] в участок, – радить стиха старого городовика молодий, безусий (С. Словник української мови у 20 томах
  5. городовик — ГОРОДОВИ́К, а́, ч. У царській Росії — нижній чин міської поліції. — Одішлемо її в участок, — радить стиха старого городовика молодий, безусий (Вас., І, 1959, 342); [Тарас:] Це у вас на селі урядники, а в Києві городовики (Сміл., Черв. троянда, 1955, 16). Словник української мови в 11 томах
  6. городовик — Городовик, -ка м. 1) Горожанинъ, мѣщанинъ. Драг. 68. 2) Такъ называютъ въ Херсонской и Екатеринославской губерніяхъ полтавцевъ и черниговцевъ. Черноморцы такъ называютъ жителей Украины. Поп. 110. Словник української мови Грінченка