гранка

Гра́нка, -нки, -нці; гра́нки, -нок

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гранка — гра́нка: грань [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. гранка — гра́нка 1 іменник жіночого роду стовпчик набору гра́нка 2 іменник жіночого роду грань Орфографічний словник української мови
  3. гранка — I -и, ж. 1》 Стовпець друкарського набору, що має довільну кількість рядків. || Відбиток такого стовпця для читання коректорами, редакторами і т. ін. 2》 Металева пластинка з трьома бортами, на якій зберігають або переносять друкарський набір. II -и, ж. Зменш. до грань I 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гранка — ГРА́НКА¹, и, ж. Стовпець друкарського набору, що має довільну кількість рядків. Гранку набору обклали з двох боків планочками, і все те стиснули дерев'яними клинцями. Тепер набір виблискував очками літер (К. Словник української мови у 20 томах
  5. гранка — Текст (набір) певної ширини та будь-якої довжини, з якого після верстання формуються сторінки книг, журналів та газет; також відбиток, зроблений з цього набору. Універсальний словник-енциклопедія
  6. гранка — ГРА́НКА¹, и, ж. Стовпець друкарського набору, що має довільну кількість рядків; // Відбиток такого стовпця для читання коректорами, редакторами і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  7. гранка — Гранка, -ки ж. 1) = грань 2. Баня виведена скругла-гранчаста, — одна гранка більша, а друга менша. Св. Л. 45. 2) Чашечка, въ которой сидить орѣхъ. 3) Сортъ ячменя: Hordeum distichum, ячмень двурядный. Вх. Пч. І. 14. Словник української мови Грінченка