гук

Гук, гу́ку, в -ці; гу́ки, гу́ків

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гук — Гук: — багато (не гук: не багато, мало) [1] — багато [32;48] — багато чогось [XIII] — багато, не гук — небагато, мало [2] — багато, сила силенна [13] — багато [X] — водяний бугай [III,IV] — гук поезії: багато поезії [XI] — тут в розумінні; багато... Словник з творів Івана Франка
  2. гук — -у, ч. Сукупність багатьох звуків різної частоти й сили. || Безладне звучання людських голосів. || Звук людського голосу; сильний поклик. || Сильний звук, шум, створюваний яким-небудь предметом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Гук — Гук прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  4. гук — див. звучання Словник синонімів Вусика
  5. гук — ГА́ЛАС (безладне звучання багатьох голосів), ГАМ, ГА́МІР, КРИК, БУ́ЧА, ГУК, ГУЛ, РЕ́ПЕТ розм., ГВАЛТ розм., КРИ́КНЯВА розм., ЗИК розм., ОГРО́М діал., ЗА́КОЛОТ розм., ГАРМИ́ДЕР розм., БАЗА́Р розм., Я́РМАРОК розм., РЕ́ЙВАХ розм., КАГА́Л розм. Словник синонімів української мови
  6. гук — ГУК, у, ч. Сукупність багатьох звуків різної частоти й сили. Пролетіли величезним табуном дикі гуси у плавні на ніч і виповнили повітря дивним гуком (Коцюб., І, 1955, 142); В кузні, в майстерні — гомін і гук (Гірник, Сонце.. Словник української мови в 11 томах
  7. гук — I. Гук меж. Подражаніе сильному, звуку. --------------- II. Гук, -ку м. 1) Звукъ. Тишу не чути, а гук чути. Ком. Р. ІІ. 27. Рай цілий радости і пекло мук, пісні слав'янські, голос з того світа, невідомий од серця і до серця гук. Петренко. (Юж.-р. Зб. Словник української мови Грінченка