1. Словник української мови Грінченка

гук

I. Гук

меж. Подражаніе сильному, звуку.

---------------

II. Гук, -ку

м.

1) Звукъ. Тишу не чути, а гук чути. Ком. Р. ІІ. 27. Рай цілий радости і пекло мук, пісні слав'янські, голос з того світа, невідомий од серця і до серця гук. Петренко. (Юж.-р. Зб. А Метл. 40).

2) Крикъ, гулъ, шумъ, стукъ, грохотъ. Мкр. Г. 48, Ой гук, мати, гук, де козаки п'ють. Мет. 449. Братчики з веселим гуком підняли діжки з медом та горілкою. К. ЧР. 282. Щось гукне: «Химо, Химо!» та й пійде гук по темному бору, аж лунає. МВ. ІІ. 65. У неділю гуки по селу: Карадіч дочку оддає. Федьк. Настя розчахнула двері з гуком. МВ. ІІ. 46. Гук з замкової гармати. Стор. МПр. 73.

3) Небольшой водопадъ, порогъ на рѣкѣ. Шух. І. 6.

4) Трубка волынки. О. 1862. V. Кух. 37, 34. Гуде, як гук. Ном. № 13895.

5) Птица. а) = гукало. Вх. Пч. II. 8; б) = гукарня. Вх. Лем. 406.

6) насѣк. Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. І. 7. см. гуком. ум. (кромѣ 1 и 2 знач.). гучок. Вх. Лом. 406.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гук — Гук: — багато (не гук: не багато, мало) [1] — багато [32;48] — багато чогось [XIII] — багато, не гук — небагато, мало [2] — багато, сила силенна [13] — багато [X] — водяний бугай [III,IV] — гук поезії: багато поезії [XI] — тут в розумінні; багато... Словник з творів Івана Франка
  2. гук — -у, ч. Сукупність багатьох звуків різної частоти й сили. || Безладне звучання людських голосів. || Звук людського голосу; сильний поклик. || Сильний звук, шум, створюваний яким-небудь предметом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Гук — Гук прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  4. гук — див. звучання Словник синонімів Вусика
  5. гук — ГА́ЛАС (безладне звучання багатьох голосів), ГАМ, ГА́МІР, КРИК, БУ́ЧА, ГУК, ГУЛ, РЕ́ПЕТ розм., ГВАЛТ розм., КРИ́КНЯВА розм., ЗИК розм., ОГРО́М діал., ЗА́КОЛОТ розм., ГАРМИ́ДЕР розм., БАЗА́Р розм., Я́РМАРОК розм., РЕ́ЙВАХ розм., КАГА́Л розм. Словник синонімів української мови
  6. гук — Гук, гу́ку, в -ці; гу́ки, гу́ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гук — ГУК, у, ч. Сукупність багатьох звуків різної частоти й сили. Пролетіли величезним табуном дикі гуси у плавні на ніч і виповнили повітря дивним гуком (Коцюб., І, 1955, 142); В кузні, в майстерні — гомін і гук (Гірник, Сонце.. Словник української мови в 11 томах