гуркотіння
Гуркоті́ння, -ння, в -нні
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуркотіння — гуркоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- гуркотіння — див. гуркотання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуркотіння — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм. Словник синонімів української мови
- гуркотіння — ГУРКОТІ́ННЯ див. гуркота́ння. Словник української мови в 11 томах