гуцул
Гуцу́л, -ла; гуцу́ли, -лів
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуцул — гуцу́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гуцул — [гуцул] -ла, м. (на) -лов'і /-л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
- гуцул — див. гуцули. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуцул — Гуцульська слава дуже кривава. Протягом багатьох століть гуцули боролися за свою свободу. У XVІ-XVIII століттях на Гуцульщині було поширене опришківство, коли селяни втікали від панів у гори, збиралися у ватаги і нападали на своїх гнобителів. Багато гуцулів загинуло у боротьбі за волю. Приповідки або українсько-народня філософія
- гуцул — А, ч. Автомобіль «ЛУАЗ». У нас в гаражі є два гуцули. Словник сучасного українського сленгу
- гуцул — ГУЦУ́Л див. гуцу́ли. Словник української мови в 11 томах
- гуцул — Гуцул, -ла м. Гуцулъ, житель гуцульщини. Ном. № 4694. Словник української мови Грінченка