держкий

Значення в інших словниках

1. держкий — держки́й прикметник який добре держиться рідко Орфографічний словник української мови
2. держкий — -а, -е, рідко. Який добре держиться (у 1, 2 знач.). || В'язкий. Держкий на язик — який не розголошує таємниць. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. держкий — ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал. Словник синонімів української мови
4. держкий — ДЕРЖКИ́Й, а́, е́, рідко. Який добре держиться (у 1, 2 знач.). Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить (Сл. Гр.); // В’язкий. Глина держка, добра для муру (Сл. Гр.). ◊ Держки́й на язи́к — який не розголошує таємниць. Словник української мови в 11 томах
5. держкий — Держкий, -а, -е 1) Цѣпкій, липкій. Глина держка, добра для муру. Міусск. окр. 2) Стойкій, устойчивый; о суднѣ также: поднимающій много грузу. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г. Словник української мови Грінченка