1. Словник української мови в 11 томах

держкий

ДЕРЖКИ́Й, а́, е́, рідко. Який добре держиться (у 1, 2 знач.).

Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить (Сл. Гр.);

// В’язкий.

Глина держка, добра для муру (Сл. Гр.).

◊ Держки́й на язи́к — який не розголошує таємниць.

[Микита:] Тобі не скажу, ти не держка на язик (Сам., II, 1958, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. держкий — держки́й прикметник який добре держиться рідко Орфографічний словник української мови
  2. держкий — -а, -е, рідко. Який добре держиться (у 1, 2 знач.). || В'язкий. Держкий на язик — який не розголошує таємниць. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. держкий — ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал. Словник синонімів української мови
  4. держкий — Держки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. держкий — Держкий, -а, -е 1) Цѣпкій, липкій. Глина держка, добра для муру. Міусск. окр. 2) Стойкій, устойчивый; о суднѣ также: поднимающій много грузу. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г. Словник української мови Грінченка