1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

дивовижний

Дивови́жний, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивовижний — дивови́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дивовижний — [диевовижнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. дивовижний — -а, -е. 1》 Який викликає здивування; дивний (у 1 знач.). 2》 Який не має рівних, подібних собі; надзвичайний. || Дуже гарний; чудовий, чарівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дивовижний — див. витіюватий; вродливий Словник синонімів Вусика
  5. дивовижний — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  6. дивовижний — ДИВОВИ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який викликає здивування; дивний (у 1 знач.). Біле павутиння.. гойдалось од найменшого руху повітря й кидало дивовижні тіні при жовтому світлі одинокої ліхтарні (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. дивовижний — Дивовижний, -а, -е Удивительный, странный. Казки дивовижні казали. К. МХ. 14. Словник української мови Грінченка