1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

дисонувати

Дисонува́ти, -ну́ю, -ну́єш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дисонувати — дисонува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дисонувати — -ує, недок. 1》 Звучати дисонансом (у 1 знач.). 2》 з чим, перен. Виявляти невідповідність із чим-небудь, вносити дисонанс (у 2 знач.), розлад у що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дисонувати — ДИСОНУВА́ТИ, у́є, недок. 1. Звучати дисонансом (у 1 знач.). У невмілих руках баян прикро дисонує (Ю. Янов., IV, 1959, 100). 2. з чим, перен. Виявляти невідповідність з чим-небудь, вносити дисонанс (у 2 знач.), розлад у що-небудь. Словник української мови в 11 томах