1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дисонувати

дисонува́ти

-ує, недок.

1》 Звучати дисонансом (у 1 знач.).

2》 з чим, перен. Виявляти невідповідність із чим-небудь, вносити дисонанс (у 2 знач.), розлад у що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дисонувати — дисонува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дисонувати — Дисонува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. дисонувати — ДИСОНУВА́ТИ, у́є, недок. 1. Звучати дисонансом (у 1 знач.). У невмілих руках баян прикро дисонує (Ю. Янов., IV, 1959, 100). 2. з чим, перен. Виявляти невідповідність з чим-небудь, вносити дисонанс (у 2 знач.), розлад у що-небудь. Словник української мови в 11 томах