дистих
Ди́стих, -ха, -хові
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дистих — ди́стих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дистих — -а, ч. Проста дворядкова строфа. || Вірш, який складається з таких строф. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дистих — Двовірш Словник чужослів Павло Штепа
- дистих — • дистих (грец. δίςτιχος — двовірш) - див. двовірш. Українська літературна енциклопедія
- дистих — ДИСТИ́Х, а, ч. Проста дворядкова строфа; // Вірш, який складається з таких строф. Павло Тичина ще на світанку своєї поетичної діяльності, року 1918-го, написав дистих «На могилі Шевченка» (Рильський, III, 1956, 256). Словник української мови в 11 томах