дистих

Ди́стих, -ха, -хові

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дистих — ди́стих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дистих — -а, ч. Проста дворядкова строфа. || Вірш, який складається з таких строф. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дистих — Двовірш Словник чужослів Павло Штепа
  4. дистих — • дистих (грец. δίςτιχος — двовірш) - див. двовірш. Українська літературна енциклопедія
  5. дистих — ДИСТИ́Х, а, ч. Проста дворядкова строфа; // Вірш, який складається з таких строф. Павло Тичина ще на світанку своєї поетичної діяльності, року 1918-го, написав дистих «На могилі Шевченка» (Рильський, III, 1956, 256). Словник української мови в 11 томах