1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

добутий

Добу́тий, -та, -те

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добутий — добу́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. добутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до добути. || добуто, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. добутий — ДОБУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до добу́ти. Начальник табору виставив полоненика за ворота разом з папірцем, добутим журналістом для земляка (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах