1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

довірити

Дові́рити, -ві́рю, -ві́риш, -ві́рять; дові́р, дові́рмо, дові́рте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довірити — дові́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. довірити — див. довіряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. довірити — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. довірити — ДОВІ́РИТИ див. довіря́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. довірити — Довірити см. довіряти. Словник української мови Грінченка