довічно
Дові́чно, присл.
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довічно — дові́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- довічно — Присл. до довічний 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- довічно — див. довіку Словник синонімів Вусика
- довічно — ДОВІ́ЧНО. Присл. до дові́чний 2, 3. [Марина:] Довічно за тебе бога молитиму, відкаснись від мене, бо загину!.. (Кроп., II, 1958, 206); Ти довічно люби батьківщину, Як любив наш великий Тарас (Турч., Земле моя.., 1961, 6). Словник української мови в 11 томах
- довічно — Довічно нар. = доочне. Словник української мови Грінченка