1. Словник української мови в 11 томах

довічно

ДОВІ́ЧНО. Присл. до дові́чний 2, 3.

[Марина:] Довічно за тебе бога молитиму, відкаснись від мене, бо загину!.. (Кроп., II, 1958, 206);

Ти довічно люби батьківщину, Як любив наш великий Тарас (Турч., Земле моя.., 1961, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довічно — дові́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. довічно — Присл. до довічний 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. довічно — див. довіку Словник синонімів Вусика
  4. довічно — Дові́чно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. довічно — Довічно нар. = доочне. Словник української мови Грінченка