додаток

Дода́ток, -тку, -тку; -да́тки, -тків

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. додаток — дода́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. додаток — ДОДАТОК – ДОДАНОК Додаток, -тка. 1. Те, що додається, є доповненням до чогось: додаток до статті закону, додаток до резолюції, додаток до словника, на додаток. 2. грам. Літературне слововживання
  3. додаток — Додача, добавка, додання, додавання, зап. придача, придаток, з. наддаток; (до тексту) доповнення, прилога, г. причинок. Словник синонімів Караванського
  4. додаток — [додаток] -тка, м. (на) -тку, мн. -ткие, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. додаток — -тка, ч. 1》 рідко. Дія за знач. додавати, додати 1-3). 2》 Те, що додається, служить доповненням до чого-небудь. || Книга, брошура і т. ін., що додається до передплатного видання і разом з ним надсилається передплатникам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. додаток — див. добавка Словник синонімів Вусика
  7. додаток — Другорядний член речення, який називає предмет або поняття, що відображає на собі дію дієслівної ознаки або служить її знаряддям. Універсальний словник-енциклопедія
  8. додаток — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне). Словник синонімів української мови
  9. додаток — ДОДА́ТОК, тка, ч. 1. рідко. Дія за знач. додава́ти, дода́ти 1-3. 2. Те, що додається, служить доповненням до чого-небудь. Молода, напрочуд гарна, Кароока та струнка, Швидкометна, наче сарна, Мов тополенька гнучка Весь малюнок без додатка... Словник української мови в 11 томах
  10. додаток — рос. приложение документи у вигляді інструкцій, актів нормативного характеру, положень, правил, статутів, довідок тощо, що додаються до супроводжувального листа або до заяви. Eкономічна енциклопедія