дожинати
Дожина́ти, -на́ю, -на́єш; дожа́ти, дожну́, -не́ш; дожни́, -ні́м, -ні́ть
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дожинати — дожина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- дожинати — -аю, -аєш, недок., дожати, -жну, -жнеш, док., перех. і без додатка. Закінчувати жати; жати все, до кінця; жати до певної межі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дожинати — див. доробляти Словник синонімів Вусика
- дожинати — ДОЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., перех. і без додатка. Закінчувати жати; жати все, до кінця; жати до певної межі. Переказує піп через людей до Івана, щоби йшов дожинати (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
- дожинати — Дожина́ти, -на́ю, -єш сов. в. дожати, дожну, -неш, гл. Дожинать, дожать. Та щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла. Шевч. Словник української мови Грінченка