1. Словник української мови в 11 томах

дожинати

ДОЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., перех. і без додатка. Закінчувати жати; жати все, до кінця; жати до певної межі.

Переказує піп через людей до Івана, щоби йшов дожинати (Март., Тв., 1954, 38);

Захапались [женці] — кожен своє дожинати. Бо завтра вже, може, й ніколи буде (Головко, II, 1957, 240);

На Йвася глянула, взяла його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пішла (Шевч., II, 1953, 287).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дожинати — дожина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дожинати — -аю, -аєш, недок., дожати, -жну, -жнеш, док., перех. і без додатка. Закінчувати жати; жати все, до кінця; жати до певної межі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дожинати — див. доробляти Словник синонімів Вусика
  4. дожинати — Дожина́ти, -на́ю, -на́єш; дожа́ти, дожну́, -не́ш; дожни́, -ні́м, -ні́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дожинати — Дожина́ти, -на́ю, -єш сов. в. дожати, дожну, -неш, гл. Дожинать, дожать. Та щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла. Шевч. Словник української мови Грінченка