1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

дотепник

Доте́пник, -ка; -ники, -ків

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дотепник — доте́пник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дотепник — -а, ч. Дотепна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дотепник — див. дотепний; жартівник Словник синонімів Вусика
  4. дотепник — ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В (ГОСТРОСЛІ́В) розм. Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен (В. Словник синонімів української мови
  5. дотепник — ДОТЕ́ПНИК, а, ч. Дотепна людина. Хтось з похмурих дотепників, які траплялися навіть у таких умовах [в концтаборі], назвав те приміщення «салоном смерті..» (Коз., Гарячі руки, 1960, 6). Словник української мови в 11 томах
  6. дотепник — Дотепник, -ка м. Способный мужчина, дока, молодецъ. Словник української мови Грінченка