дотепник
доте́пник
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дотепник — -а, ч. Дотепна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дотепник — див. дотепний; жартівник Словник синонімів Вусика
- дотепник — ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В (ГОСТРОСЛІ́В) розм. Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен (В. Словник синонімів української мови
- дотепник — Доте́пник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дотепник — ДОТЕ́ПНИК, а, ч. Дотепна людина. Хтось з похмурих дотепників, які траплялися навіть у таких умовах [в концтаборі], назвав те приміщення «салоном смерті..» (Коз., Гарячі руки, 1960, 6). Словник української мови в 11 томах
- дотепник — Дотепник, -ка м. Способный мужчина, дока, молодецъ. Словник української мови Грінченка