дружній

Значення в інших словниках

1. дружній — (про ставлення) приятельський, приязний, товариський, братній, братерський. Словник синонімів Полюги
2. дружній — дру́жній прикметник приязний Орфографічний словник української мови
3. дружній — [дружн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. дружній — -я, -є. Прикм. до друг 1). || Заснований на дружбі, взаємній прихильності, довір'ї, доброзичливості. || Який виражає, прихильність, довір'я, дружелюбність. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дружній — Приятельський, приязний, заприязнений, доброзичливий Словник чужослів Павло Штепа
6. дружній — Доброзичливий, дружелюбний, зичливий, привітний, прихильний, приязний, сердечний, товариський Словник синонімів Вусика
7. дружній — ДРУ́ЖНІЙ (про ставлення, відносини тощо), БРАТЕ́РСЬКИЙ, БРА́ТНІЙ, БРАТЕ́РНІЙ рідше, БРА́ТСЬКИЙ рідше, ПРИ́ЯТЕЛЬСЬКИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, ТОВАРИ́СЬКИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, ЗЛА́ГІДНИЙ розм.; МИ́РНИЙ, ДОБРОСУСІ́ДСЬКИЙ (між сусідами, країнами). Словник синонімів української мови
8. дружній — ДРУ́ЖНІЙ, я, є. Прикм. до друг 1. Святую біблію читав Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі (Шевч., І, 1951, 327); Незабаром Макитра куйовдив чуб на дружній голові (Вас. Словник української мови в 11 томах