дружній
ДРУ́ЖНІЙ (про ставлення, відносини тощо), БРАТЕ́РСЬКИЙ, БРА́ТНІЙ, БРАТЕ́РНІЙ рідше, БРА́ТСЬКИЙ рідше, ПРИ́ЯТЕЛЬСЬКИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, ТОВАРИ́СЬКИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, ЗЛА́ГІДНИЙ розм.; МИ́РНИЙ, ДОБРОСУСІ́ДСЬКИЙ (між сусідами, країнами). Всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв'язків між людьми в громадах (І. Франко); Народи, злийтеся у братній згоді І руки потисніть (переклад М. Зерова); Приязнь зростала між нами, Приязнь братерня — не більше (П. Грабовський); Ті очі юнацькі Я бачу й сьогодні, І потиски братські Горять у долоні (П. Воронько); З ґаздинею зав'язалися у Марусі щирі, приятельські відносини (Г. Хоткевич); Люблю я приязні розмови, В яких братерство розцвіло (М. Рильський); Щирий і незалежний у поведінці з людьми, акин виявляв до своїх сусідок лагідну увагу (Т. Масенко); Мирне співіснування і добросусідські відносини держав.
Значення в інших словниках
- дружній — (про ставлення) приятельський, приязний, товариський, братній, братерський. Словник синонімів Полюги
- дружній — дру́жній прикметник приязний Орфографічний словник української мови
- дружній — [дружн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- дружній — -я, -є. Прикм. до друг 1). || Заснований на дружбі, взаємній прихильності, довір'ї, доброзичливості. || Який виражає, прихильність, довір'я, дружелюбність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дружній — Приятельський, приязний, заприязнений, доброзичливий Словник чужослів Павло Штепа
- дружній — Доброзичливий, дружелюбний, зичливий, привітний, прихильний, приязний, сердечний, товариський Словник синонімів Вусика
- дружній — Дру́жній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дружній — ДРУ́ЖНІЙ, я, є. Прикм. до друг 1. Святую біблію читав Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі (Шевч., І, 1951, 327); Незабаром Макитра куйовдив чуб на дружній голові (Вас. Словник української мови в 11 томах