дружно

ДРУ́ЖНО (об'єднавши свої сили спільно), ЗЛА́ГОДЖЕНО, ОДНОСТА́ЙНО, ЗЛА́ДНАНО розм., ЛА́ДНО розм., ЯК ОДИ́Н, ВОДНО́, РА́ЗНО діал. — Дружно до роботи ставатимете. Дружно й радість ділитимете (А. Головко); Споруджували (солдати) плоти, діяли швидко і злагоджено (П. Кочура); А люди закачали рукава, Взялись до праці одностайно люди (М. Рильський); Владно ритм тримати, зладнано ступати Кличе голос сурем, повнозвучна мідь (М. Бажан); Дехто з селян, побачивши, як ладно та швидко працювали на полі тозівці.., приходив і просив їх прийняти до гурту (М. Чабанівський); Ми стали, стали як один у нерозривне праці коло (В. Сосюра); Вони рухаються водно. Вони думають водно (Ю. Смолич); Разно посувається вперед військо (М. Коцюбинський).

ДРУ́ЖНО (без сварок, суперечок, сутичок), МИ́РНО, ЛА́ГІДНО, ПО-ХОРО́ШОМУ, ЗЛА́ГІДНО розм., МИ́РОМ розм., ЛА́ГІДКО́М розм., ДУША́ В ДУ́ШУ розм. — Мамо, не хвилюйтесь, не плачте, я слухатимусь, житимем дружно (О. Гончар); Розмова за столом точилася мирно й по-діловому (М. Чабанівський); Коти гризуться з собаками і.. не живуть лагідно (Словник Б. Грінченка); Одібрано землю у пана, Поділено по-хорошому Між селянами (В. Еллан); Злагідно живуть собі з жінкою (Словник Б. Грінченка); Хазяїн коло нього спершу миром та ласкою, показує й розказує, як і що й коли робити... (Панас Мирний); Жили вони з Мариною душа в душу, не проявляючи особливої ніжності, але з великою шаною одне до одного (М. Зарудний).