1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

дурнуватий

Дурнува́тий, -та, -те

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурнуватий — дурнува́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. дурнуватий — -а, -е, розм. 1》 Трохи дурний (у 1 знач.). 2》 Який виражає деяку розумову обмеженість, тупість. 3》 Те саме, що дурний 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дурнуватий — дурнува́тий: ◊ дурнува́тий помідор → помідор Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. дурнуватий — див. дурний Словник синонімів Вусика
  5. дурнуватий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. дурнуватий — ДУРНУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Трохи дурний (у 1 знач.). Улас злидень та ледащо: його мати трохи пришелепувата, дурнувата, плаксива та лінива (Н.-Лев., III, 1956, 334); Якийсь дурнуватий цуцик із верескливим гавканням накинувся на машину (Руд. Словник української мови в 11 томах