дурнуватий
дурнува́тий
-а, -е, розм.
1》 Трохи дурний (у 1 знач.).
2》 Який виражає деяку розумову обмеженість, тупість.
3》 Те саме, що дурний 3).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дурнуватий — дурнува́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- дурнуватий — дурнува́тий: ◊ дурнува́тий помідор → помідор Лексикон львівський: поважно і на жарт
- дурнуватий — див. дурний Словник синонімів Вусика
- дурнуватий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови
- дурнуватий — Дурнува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дурнуватий — ДУРНУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Трохи дурний (у 1 знач.). Улас злидень та ледащо: його мати трохи пришелепувата, дурнувата, плаксива та лінива (Н.-Лев., III, 1956, 334); Якийсь дурнуватий цуцик із верескливим гавканням накинувся на машину (Руд. Словник української мови в 11 томах