дурний
дурни́й
-а, -е.
1》 Розумово обмежений, тупий, нерозумний; прот. розумний.
|| у знач. ім. дурний, -ного, ч.; дурна, -ної, ж. Розумово обмежена, тупа людина.
|| розм. Некмітливий, недогадливий, непередбачливий.
|| розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей і молодих істот).
|| Уживається як лайливе слово.
З дурного розуму — не тямлячи добре чого-небудь через недосвідченість.
Нема дурних — хто-небудь не такий наївний, некмітливий, непередбачливий, як про нього думають.
2》 Який виражає розумову обмеженість, тупість.
3》 розм. Позбавлений розумного змісту; беззмістовний.
|| у знач. ім. дурне, -ного, с. Щось позбавлене розумного змісту.
|| Уживається для вираження невдоволення, досади, негативного ставлення до чого-небудь.
Дурні гроші — гроші, що дістаються даром.
4》 розм. Який має негативний зміст; осудний.
Значення в інших словниках
- дурний — (розумово обмежений) нерозумний, недотепний, розм. тупий, недоумкуватий// на розум небагатий, дурному брат, курячий розум, дурний хоч в дорогу вдар, не всі вдома. Словник синонімів Полюги
- дурний — дурни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- дурний — (розумово обмежений, нездатний розібратися в чомусь) на розум небагатий (бідний); дурному брат; дурний піп хрестив кого; не має лою (і краплини олії) в голові хто; немає лою (олії) в голові у кого; розуму (ума) ні з шило (ні на шило... Словник фразеологічних синонімів
- дурний — Не розумний, тупий, безголовий, безмозкий, безрозумний, тупоголовий, ф. дурноверхий, дурноголовий, макоцвітний, пришелепуватий, обр. дурний і вуха холодні, не всі дома у кого, сил. дурний, аж світиться, дурний, як пень;... Словник синонімів Караванського
- дурний — дурни́й: ◊ дурни́й як са́ло без хлі́ба = дурни́й як ціп (ст) ◊ дурни́й як сто пуді́в ди́му = дурни́й як ціп (ст) ◊ дурни́й як ціп дуже дурний (Франко) (ср, ст)||дурний як чіп, дурний як сто пудів диму... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- дурний — син. (прикметник): галімий, цофнутий. Словник жарґонної лексики української мови
- дурний — Байбас, баймуд, балахман, балда, бевзень, бевзь, безглуздий, безголовий, безкебетний, безклспкий, безклепочник, безмізкий, безмозкий, безмозклий, безрозсудний, безтолковий, безтямний, безум, безуман, безумець, безумний, бейбас, бейдан, бейла, бельбас... Словник синонімів Вусика
- дурний — дурна́ голова́, лайл. Нерозумна, нетямуща людина. Дурна голова не полисіє (М. Номис). дурне́ са́ло без хлі́ба, лайл. Нерозумна, обмежена, ні до чого не здатна людина. — Дурне ти сало без хліба,— говорить жінка в свитині,— погань отака (М. Фразеологічний словник української мови
- дурний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- дурний — Дурни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дурний — ДУРНИ́Й, а́, е́. 1. Розумове обмежений, тупий; нерозумний; протилежне розумний. Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний (Укр.. казки, 1951, 264); — Але ж ні! — промовив дід раптом, ніби прокинувшись. Словник української мови в 11 томах