дурний

Значення в інших словниках

1. дурний — (розумово обмежений) нерозумний, недотепний, розм. тупий, недоумкуватий// на розум небагатий, дурному брат, курячий розум, дурний хоч в дорогу вдар, не всі вдома. Словник синонімів Полюги
2. дурний — дурни́й прикметник Орфографічний словник української мови
3. дурний — (розумово обмежений, нездатний розібратися в чомусь) на розум небагатий (бідний); дурному брат; дурний піп хрестив кого; не має лою (і краплини олії) в голові хто; немає лою (олії) в голові у кого; розуму (ума) ні з шило (ні на шило... Словник фразеологічних синонімів
4. дурний — Не розумний, тупий, безголовий, безмозкий, безрозумний, тупоголовий, ф. дурноверхий, дурноголовий, макоцвітний, пришелепуватий, обр. дурний і вуха холодні, не всі дома у кого, сил. дурний, аж світиться, дурний, як пень;... Словник синонімів Караванського
5. дурний — -а, -е. 1》 Розумово обмежений, тупий, нерозумний; прот. розумний. || у знач. ім. дурний, -ного, ч.; дурна, -ної, ж. Розумово обмежена, тупа людина. || розм. Некмітливий, недогадливий, непередбачливий. || розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. дурний — дурни́й: ◊ дурни́й як са́ло без хлі́ба = дурни́й як ціп (ст) ◊ дурни́й як сто пуді́в ди́му = дурни́й як ціп (ст) ◊ дурни́й як ціп дуже дурний (Франко) (ср, ст)||дурний як чіп, дурний як сто пудів диму... Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. дурний — Байбас, баймуд, балахман, балда, бевзень, бевзь, безглуздий, безголовий, безкебетний, безклспкий, безклепочник, безмізкий, безмозкий, безмозклий, безрозсудний, безтолковий, безтямний, безум, безуман, безумець, безумний, бейбас, бейдан, бейла, бельбас... Словник синонімів Вусика
8. дурний — дурна́ голова́, лайл. Нерозумна, нетямуща людина. Дурна голова не полисіє (М. Номис). дурне́ са́ло без хлі́ба, лайл. Нерозумна, обмежена, ні до чого не здатна людина. — Дурне ти сало без хліба,— говорить жінка в свитині,— погань отака (М. Фразеологічний словник української мови
9. дурний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
10. дурний — Дурни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. дурний — ДУРНИ́Й, а́, е́. 1. Розумове обмежений, тупий; нерозумний; протилежне розумний. Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний (Укр.. казки, 1951, 264); — Але ж ні! — промовив дід раптом, ніби прокинувшись. Словник української мови в 11 томах